Від автора: «Так сталося, що реалізуючи проекти управлінського консалтингу, я виявив певні закономірності становлення та занепаду бізнесу. Дослідивши їх, я виявив рішення, що дозволяють подовжувати цикл життя компаній. Ці рішення були реалізовані в моїй власній компанії, а також в компаніях моїх клієнтів, що дозволило багатьом з них уникнути занепаду і досягти безперервного, стійкого зростання бізнесів.

Я також виявив залежність між тривалістю життєвого циклу компанії та якоюсь здатністю її власника, яку можна назвати «творчою функцією», тобто функцією створення компанії.

"Ігри творців" - це перша спроба викласти виявлені мною закономірності. У книзі містяться практичні поради для власників щодо того, як розвинути чи посилити у собі «творчу функцію», а також рекомендації щодо використання законів розширення для виведення бізнесу на новий рівень розвитку».

Євген Сотников

В основу запропонованої книги покладено ідеї Л. Рона Хаббарда – письменника, гуманіста, творця унікальної технології управління.

Уривки з книги

Цілі та виживання. Очевидно, найбільш сприятливий стан у цьому всесвіті – запекла атака. Коли творець тільки починає гру, він має азарт, бажання завоювати весь світ (чи хоча б ринок), величезні цілі, пов'язані з досягненням фінансового добробуту, успіху, володіння власністю. Йому нема чого втрачати, тому він особливо не роздумує над можливістю невдачі. Він щасливий, коли йому вдається виграти партію, впоратися з непосильним для інших завданням, виконати нездійсненну місію.

Мета, що він прагнув досягти, зазвичай пов'язані з якимось володінням, вона цілком матеріальна. Ця мета потрібна йому позаріз, оскільки, на його думку, невдача, пов'язана з досягненням цієї мети, становить загрозу для його виживання.

Є велика різниця між «хочу» та «треба». Теоретично всі хочуть шикарну машину і великий будинок, але тільки деміург все це ТРЕБА! Його енергія життя знаходить застосування лише тоді, коли його прагнення мети стимулюється необхідністю досягнення вищого рівня виживання.

Рівень виживання у кожного свій. Одному достатньо мати туфлі за 50$, тоді як інший навіть не подивиться на взуття дешевше за 1000$. Чим більше «треба» деміурга, тим вища його мета, і тим більший калібр його гри під назвою «бізнес».

Але в міру того, як деміург просувається до своєї мети, він все більшою мірою підвищує свій рівень виживання, обростає власністю. У нього з'являється будинок, дача, машина... І ось він потрапляє в пастку володіння. Досягши матеріального благополуччя, деміург може «застрягти у своїй перемозі» і стати дуже обережним, оскільки тепер він має щось, що може втратити. Ця пастка зводить нанівець велику гру. Метою деміурга стає: "Не втратити те, що я маю". Мета утримання, що є не передбачає атаки, це вкрай малий калібр гри.
Граючи у гру «Не втратити наявне» деміург починає відчувати дефіцит проблем, дефіцит бар'єрів, які можна було б подолати. Зменшення кількості бар'єрів, а також зниження якості бар'єрів приводять деміурга у пригнічений стан, оскільки він починає відчувати дефіцит щастя. Немає бар'єрів – немає подолання бар'єрів – нема щастя. Тому бар'єри стають надзвичайно цінними. Деміург починає утримувати проблеми, не намагаючись їх вирішити. Адже вирішена проблема припиняє своє існування, а отже, з кожною вирішеною проблемою збільшується стан «поза грою».

Потім для того, щоб подолати дефіцит проблем, деміург починає притягувати до себе нераціональні проблеми. Наприклад, один власник, з яким нам довелося працювати, заробивши великі гроші, пішов з активного бізнесу і купив комерційну нерухомість, яку здавав в оренду. Для його розміру це була надто маленька гра. Він почав нудьгувати, скаржитися на життя, з усього створювати проблеми. Він захворів на цукровий діабет, втратив велику суму грошей, вклавши їх у свідомо збитковий проект, і став регулярно їздити до нас, як до лікарів, на консультацію. Якоїсь миті ми зрозуміли, в чому його справжня проблема, і запитали: «Що ти хочеш?». "Не знаю. Напевно, чогось захотіти», - була відповідь. «Знайди собі мету. Таку, щоб вона тебе надихала. По-справжньому надихала. Твоя проблема в тому, що в тебе немає гри, а гри в тебе немає, тому що немає мети. Тобі нікуди прагне, у тебе вже все є, ти не граєш у гру, ти пливеш за течією, а твоя життєва сила не знаходить застосування. Знайди щось, навіщо тобі знадобилися б великі гроші. Захочу купити яхту, літак, захочу побудувати замок. Знайди щось інше, щоб тобі було потрібно, як раніше, коли в тебе ще нічого не було, і тобі потрібні були гроші, будинок, шикарна машина». І він справді знайшов. Він пішов у політику, де на нього чекала дуже велика гра, і знову став щасливим.

Коли мети досягнуто, творцю необхідно знайти нову, ще більшу мету, і почати наступну гру. Девіз будь-якого деміурга: «Гра має продовжуватися!».

Блокування творіння. Іноді якась фігура з великої гри, ТОП-менеджер великої компанії, що заробляє хороші гроші, береться повчати дрібного деміурга, наприклад, свого чоловіка або дружину, який робить свої перші кроки в бізнесі, і так, що зводить кінці з кінцями. Фігурі здається, що це немає сенсу. Навіщо переживати, жити на роботі, залагоджувати проблеми з персоналом, кредитами та фіскальними органами, якщо це не приносить тих грошей, які він щомісяця отримує як зарплату. Навіщо ця суєта? Він бачить, неспроможна відчути радості творення, яку відчуває деміург, який грає гру. Він не розуміє проблем, з якими стикається творець-початківець. Для нього все це не має сенсу: «Яка робота з людьми? Ти ж власник! Вкинув гроші, роздав усім завдання, і насолоджуйся життям!».

Ну так, саме так він би і вчинив, це ж два виміри. І ось що сумно, іноді фігури можуть бути дуже переконливими. Настільки переконливими, що їм вдається схилити деміурга до ідеї, що той не здатний творити.

Одного разу до нас в офіс прийшов клієнт, - дуже відома особистість у світі шоу-бізнесу, який створив свої шоу-програми не тільки в СНД, а й у Європі. Він був явно засмучений. Він сказав, що йому потрібна консультація щодо системи управління бізнесом, оскільки втомився від ручного управління. Ми з партнером розпочали стандартний цикл консультацій, розповіли про структуру компанії, делегування повноважень та формування регламентів. Але спостерігаючи за реакцією клієнта, усвідомили, що це не потрібно, це його руйнація, не його проблема. Нам вистачило розуму зупинитися і почати ставити запитання. І з'ясувалося, що хтось, хто є для нього авторитетом, але, мабуть, не є деміургом, переконав його, що він не є бізнесменом. Очевидно, цей хтось говорив про механіку, але деміург сприйняв це як нездатність вдихати життя. Він погодився, а погодившись, зупинив себе, припинив творення.

На жаль, таке трапляється із деміургами. Скажімо прямо, єдина річ, яка може зупинити процес створення, знаходиться не у зовнішньому світі, а всередині деміурга, і є нічим іншим, як рішенням, що він більше не здатний створювати. І це рішення може перекрити його природну здатність.
Як тільки ми з'ясували, що сталося, ми запитали нашого клієнта: «Скажи, до того, як ти дізнався, що не здатний вибудовувати бізнес, ти створював усі ці свої шоу-проекти, які збирали аншлаги глядачів?».

Він відповів: "Так, я це робив".

Тоді ми сказали: "Але раз ти міг робити це раніше, то ти можеш продовжувати це робити і зараз".

Потрібно було бачити його обличчя! Його очі розширилися, він схопився з місця, почав в ентузіазмі тиснути нам руки і дякувати за допомогу! Він почав розповідати про свої плани і про те, що прямо зараз він вигадав нове приголомшливе шоу, і він уже має гроші на його розкрутку, і... Нечасто зустрінеш таку щасливу людину! Ми запропонували повернути йому оплату наших послуг, але він навідріз відмовився, сказавши, що ми йому ДУЖЕ допомогли, і, продовжуючи вичерпувати подяки, вибіг з офісу. Він повернувся до бізнесу та створив ще багато чудових шоу-програм.

Мораль цієї історії така: якщо ви деміург, і якщо хтось намагається знецінити вашу здатність творити, просто не погоджуйтесь. Єдина людина, яка може забрати або заблокувати цю здатність, - ви самі.